Лесі Українці 150 років!

А де рік Лесі Українки в Україні, або хоч би місяць, чи тиждень Лесі?

Запам’ятався цікавий епізод при режимі Кучми. Другий день після похорону міністра Кирпи, душа потребувала чогось світлого, сходив на Байкове кладовище, провідав В.Чорновола та Л.Українку…. Чим більше взнаєш Лесю, тим більше відкривається велич цієї жінки, тим більше бачиш як про неї знаєш мало. Зріла, пізня вона виглядить далеко-далеко не бальзаківського віку, тим більше поеткою з села. Бо саме так сформувала совітська влада думку про неї, а вона в Європі й сьогодні виглядає сучасною, просунутою європейкою з України. Її погляд був спрямований у перспективу історії. ЇЇ твори надихали, мала кассандрівський дар прозирати крізь пелену часу і бачити обриси трагедії задовго до того, як вона почалася. Чи не завдяки тому, що поетеса звернула увагу у творчості на аналогію між християнством і соціалізмом, тому деякі її твори до цього часу не вийшли друком у редакції першого рукописного оригіналу.

А це Лариса Петрівна із неопублікованих листів:

“Трохи поораторствувала в Обществе Шевченка, а тепер пишу в “Русь” статтю про українську автономію у протест Російській Конституційно-демократичній партії, що обурює мене до глибини душі. Малася держати тут відчит, але се розстроїлось, – для здоров’я се й ліпше, а взагалі, може, й шкода». «Петербург обрид (я й ніколи його не любила) і чужо мені тут». Зріла Л.Українка солідаризувалася з І. Франком який дорікав наддніпрянській інтелігенції за те, що вона вливається в загальноросійський революційний рух, забуваючи за національні завдання, і сперечається з українськими націоналістами.” «Російська демократія закінчується на українському питанні», цей вираз був добре зрозумілий поетесі. Українська влада, через обставини, осміліла та присвоїла Героя України Степану Бандері, але він йшов за Лесею, у тіні її слави.

Ну а Леся Українка? Вона заслуговує на звання не лише одного Героя України. Це гордість нації. Українців Кремль називав мазепинцями, бандерівцями, але першу чергу повинні називати не бандерівцями, а від імені Л.Українки – українцями. Більшовицькі ідеологи не могли не звернути уваги на творчість Лесі Українки, тому її замовчували, показували її як слабку, хвору жінку, її твори не друкували. Сьогодні знання творчості Лариси Петрівни Косач понад межами шкільної програми – це вимога часу, сучасно, модно і круто.

Микола Замковенко

Читайте також: 100 років слави: у Катеринополі вшанують Семена Гризла

Редакція може не поділяти думки автора, але категорично підтримує будь-які прояви патріотизму та нечуваної любові до своєї нації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *