Останній бій у Лук’янівській в’язниці
9 лютого 1923 року у Лук’янівській в’язниці українські військові повстали проти більшовицьких окупантів.
Київ знову відчув запах пороху, вкотре пролилася кров, вчергове український дух повстав у бій за свою свободу та честь. Українські герої обеззброїли окупантів та дали гідну відсіч чекістам. Останні були змушені стягувати військові частини для придушення бунту.
Частина повстанців полягли у бою, а лідери повстанського руху в останні хвилини свого життя вирішили не здаватися вічному ворогу. Стали один навпроти одного, приціливши рушниці у свої серця, та після гасла: “Живе Україна” вистріли один одному у серця. 16 тіл впали на підлогу.
Серед загиблих героїв у Лук’янівській в’язниці: Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало, Ларіон Загородній, Сергій Захаров, Юрій Дробатковський, Іван Гайовий, Кость Здобудь-Воля, Микола Опока і Михайло Турок (усього 38 осіб).
Ми пам’ятаємо безкомпромісну боротьбу за незалежність України, ми пам’ятаємо жертовність та докладемо усіх зусиль, аби усі досягнення наших попередників не стали марними.
Читайте також: Радянська окупація в Катеринополі: список репресованих педагогів
Коментарі закриті.