Останній бій у Лук’янівській в’язниці

9 лютого 1923 року у Лук’янівській в’язниці українські військові повстали проти більшовицьких окупантів.

Київ знову відчув запах пороху, вкотре пролилася кров, вчергове український дух повстав у бій за свою свободу та честь. Українські герої обеззброїли окупантів та дали гідну відсіч чекістам. Останні були змушені стягувати військові частини для придушення бунту.

Частина повстанців полягли у бою, а лідери повстанського руху в останні хвилини свого життя вирішили не здаватися вічному ворогу. Стали один навпроти одного, приціливши рушниці у свої серця, та після гасла: “Живе Україна” вистріли один одному у серця. 16 тіл впали на підлогу.

Серед загиблих героїв у Лук’янівській в’язниці: Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало, Ларіон Загородній, Сергій Захаров, Юрій Дробатковський, Іван Гайовий, Кость Здобудь-Воля, Микола Опока і Михайло Турок (усього 38 осіб).

Ми пам’ятаємо безкомпромісну боротьбу за незалежність України, ми пам’ятаємо жертовність та докладемо усіх зусиль, аби усі досягнення наших попередників не стали марними.

Юрій Григор’єв

Читайте також: Радянська окупація в Катеринополі: список репресованих педагогів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *