Місцева історія боротьби проти радянських окупантів
Гучний атентат. Або, як мій прадід Лісовенко Василь у 1933 році визволяв село Мокра Калигірка від червоних комісарів.
П’ятірка “таварєщей” зайшли до сім’ї патріота Василя збирати “продразвьорстку”. Він був заможним землевласником, тому комісари дуже тішилися з грабунку тої оселі. Дідусь за політичними поглядами не підтримував радянського режиму, тому вирішив обхитрити непроханих гостей та зачистити село від червоного поневолення.
Він не став противитися “таварєщам” та дозволив забрати усе… навіть нагадав про плуга за хатою, якого ті не помітили! Червоні похвалили дядечка за таку відданість, на що він відповів:
– Я поважаю вас, мужики але як мені далі жити? Чим сім’ю годувати? А вам за роботу платять що? Чи може пайки видають? Можна до вас приєднатися?
– Ну ходімо, побачимо, що з тебе вийде – недовірливо зиркнув комісар.
Далі вони йшли селом вшістьох. Червоні зайшли в наступну оселю. Та сім’я була дуже бідною, господиня саме насипала сірий куліш п’ятьом голодним, худючим дітям. Комуністи забрали у них тарілки і висипали їжу на землю. Зняли з печі і випорожнили казан з лушпинням картоплі, яким вони, очевидно, збиралися вечеряти. Мати гірко плакала, а червоні окупанти тішились і продовжували вишукувати останню їжу… Василь увімкнув холодне дерев’яне обличчя, а серце його обливалося кров’ю. Так він промандрував із комуністами цілий день, аж поки всі не зійшлися до штабу, де нині збудована сільська рада. Втомлені злочинці кинули гвинтівки на одну купу у куті і повсідалися. Василь підійшов до зброї, ніби для того, щоб покласти і свою, але в останній момент розвернувся до неї спиною і впевнено промовив:
– Не можна так знущатися над людьми!
За секунду залунали постріли. Він винищив цілий штаб окупантів…Визирнувши у вікно побачив і комуняку писаря, який був у той час на другому поверсі і почувши заколот, втікаючи, намагався перелізти паркан. Ще постріл. На паркані повисло тіло…
Згодом Василь подався жити до Криму.
Небайдужим був і брат його – Єфрем. Коли червоні прийшли грабувати нашу оселю, то, тоді молодий ще дідусь, вирвав з рук одного “таварєща” гвинтівку і побив нею “гостей”, вигнавши геть. За це йому присудили 10 років арешту, які згодом скоротили до трьох.
Я дякую своїм дідусям за рису справедливості, якою нагородили і мене, я продовжу боротьбу за вільну Україну!
Читайте також: Перелік вулиць селища Катеринопіль
Коментарі закриті.