Одним з різновидів найбільшого зла на Землі є пустота

Одним з різновидів найбільшого зла на Землі є пустота: пусті розмови, пусте гаяння часу, пусті вчинки які не мають мети… Іноді на пустоту люди витрачають цілі роки або цілі життя.. Виконують пусті проєкти, створюють пусті організації, які борються за певний міфічний пил з голосними гаслами, сповненими моралі, але за цією мораллю прикривається глибока обмеженість здорової раціональності, безпомічність та бездіяльність.


Люди, які у своєму житті не змогли самореалізуватись шляхом побудови бізнесу, кар’єри або творчості через власну лінь, починають звинувачувати успішних, називаючи їх бездуховними і егоїстичними, оскільки ті думають лише про свої цілі.

Читати також: “Там де завжди фотографуються немісцеві”

Та насправді, саме дисциплінованість є однією з найвищих показників духовного світу людини. Матеріальних благ варті ті, хто своєю працею реалізує певні потреби населення, за що і отримують прибутки. Такі люди, яких Айн Ренд назвала “атлантами”, змогли організувати всі блага цивілізації, без яких уже складно уявити світ. Це ті люди, які створюють робочі місця, наводять лад у політиці, створюють комфорт, сенс і спрямовують течію сьогодення і майбутнього.


Так, вони багаті. Та хіба це бездуховно — витрачати час на матеріальне зростання в моменти, коли інші проводять час за алкоголем і пустослів’ям, і/або іграми та “тіктоками”, і/або клубами та наркотиками.


Але згодом, коли роки наполегливої праці підіймуть старанну людину на вершину успішності, ледарі назвуть успішну людину бездуховним бовдуром, якого не цікавить нічого крім грошей і звинуватять у тому, що має надто багато ресурсів, коли в інших їх немає взагалі, почнуть вимагати, аби ця людина ділилась своїми надбаннями. Але можна гарантувати, що якщо вона і віддасть частину бізнесу у нікчемні руки нероб — вони його розвалять або продадуть і далі будуть скаржитися на тяжку долю та називати успішних людей бездуховними.


Ні, я не кажу, що люди з найвищими статками святі: навпаки, часто вони дійсно легше піддаються диявольським спокусам. Але є привід стверджувати що самЕ матеріальне зростання не слід трактувати як духовне падіння..

Бо “атлантами” слід пишатися.

Сніжана Репеченко

Читати також: Катеринопільський ліцей – це завжди знак якості

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *