Не все гаразд у північному королівстві…: Санкції, ворожнеча із Шойгу – Пригожин відхрещується від ПВК «Вагнер»

Російський бізнесмен Євген Пригожин звернувся до суду ЄС з вимогою видалити текст, який обґрунтовує внесення його до європейських санкційних списків як спонсора «ПВК Вагнера».

Про це у своєму блозі пише Дмитро Золотухін, передає ChesnoNews.

Справді, Рада ЄС в опис причин включення «ПВК Вагнера» до списку санкцій додала фразу, що групу «фінансує Євген Пригожин».

Як бачимо, санкції починають «ставити в стійло» російських бізнесменів. А для Пригожина, у якого бізнес, нерухомість та рахунки знаходяться за кордоном (і можуть бути просто конфісковані) – це дуже чутливе питання.

Плюс є ще кілька факторів, які дуже понизили рейтинг Пригожина як постаті, наближеної до Путіна.

По-перше, між міністром оборони РФ Сергієм Шойгу, який зараз є фаворитом Путіна та Євгеном Пригожиним існує давня ворожнеча, яка останніми роками переросла в неприховану огиду один до одного.

Це погано позначається на іміджі як оточення Путіна, так і самого російського президента, який не може навести лад у Кремлі, а відповідно й у країні, а ще збирає війська навколо України для ескалації конфлікту.

По-друге, у лавах Вагнера також відбувається «непонятка»: Пригожин офіційно від них відмовився, у Міноборони РФ вони не значаться…

ПВК «Вагнера» є закритою військовою організацією, яка має свій полігон у Краснодарському краї. Майбутніх «співробітників» компанія вербує, зокрема, і в місцях позбавлення волі. При цьому кандидати обов’язково повинні мати бойовий досвід або військову підготовку, з кримінальним минулим (причому не йдеться про розкрадання дрібного майна та крадіжки, йдеться про тяжкі злочини).

Слід зазначити, що втрати серед «вагнерівців» в офіційних зведеннях Міноборони РФ не проходять через законодавчо неврегульовану діяльність ПВК на території РФ.

Будучи за фактом військовими, офіційно співробітники приватних військових компаній не належать до структур Міноборони РФ. Це дозволяє російській стороні стверджувати, що військовослужбовці РФ не беруть участь у наземних бойових діях на території ТОТ Донбасу та Сирії, хоча «вагнерівці» зазнають у боях із ІДІЛ серйозних втрат.

Але для Росії це не люди і рахунок втрат ніхто не веде, на їхнє місце прийде нове «кримінальне м’ясо». Адже росіян, що погрузли в численних кредитах, заманюють на таку роботу пристойним заробітком і обіцянкою вибачити всі виплати за іпотекою родичам, якщо герой повернеться додому в дерев’яному ящику.

Вигідно і державі, і сім’ям. На сотню-другу алкашів-кримінальників менше, а гроші віддавати не треба. Російські жінки ще народять.

І хоча ПВК бере участь у бойових діях на Донбасі, а в світлі останніх подій, багато «іхтамнєтів» висловлюють неприховане занепокоєння та побоювання з приводу їхньої участі в Україні.

До сьогодні вагнерівці на Донбасі засвітилися: 13 червня 2014 року, групою «Вагнер» знищено важкий військово-транспортний літак ІЛ-76, внаслідок цього загинуло 49 українських військовослужбовців; штурму Луганського аеропорту у 2014 році та під Дебальцевим у 2015 році (під час штурму Луганського аеропорту загинуло 15 найманців, а під Дебальцевим – 21); решта їхнє застосування включало гібридну війну, постачання зброї, спецзагін та військову підготовку для підтримки місцевих ополченців, а також «профілактичне виховання» неблагонадійних ополченців.

За останні роки війни з Росією українська армія виробила свою тактику, отримала військового досвіду і з підтримкою західних країн стала однією з наймогутніших армій Європи.

А якщо ще додати організацію загонів самооборони та ненависть до ворога, то «іхтамнєтам» варто дуже боятися. Ніхто їх у полон брати не буде, всі ДРГ і не тільки знищуватимуться відразу; у Росії їхнім рідним ніхто жодних грошей не виплатить, героями їх ніхто не оголосить і по-людськи не поховає.

Так що побоювання вагнерівців не є безпідставним: у їхнього годувальника Пригожина величезні проблеми в бізнесі, у відносинах з Шойгу та з Путіним; фінансування їхньої діяльності примарне (для Міноборони РФ вони злочинці), а іншим просто не потрібен такий зброд; і воювати з місцевими ополченцями в Лівії, Судані та Малі – це не те саме, що підготовлена, озброєна, могутня українська армія.

Будь-які наміри північної у бік України матимуть найсерйозніші наслідки для Росії та її армії.