Щорс Микола Олександрович

Щорс Мико́ла Олекса́ндрович (25 травня (6 червня) 1895, м. Сновськ — 30 серпня 1919, с. Білошиці, Житомирщина) — один з військових ватажків більшовиків під час Більшовицько-української війни. У 1930-тих рр. образ Щорса почала активно використовувати радянська пропаганда.

В 1918–1919 роках боровся за радянську владу і воював проти Української Держави й Української Народної Республіки.

А ще розповсюджуються міфи, ніби Щорс мав якусь проукраїнську орієнтацію і за це його вбили більшовики. Майже мученик за Україну. Головне – міф. З чим-чим, а з міфами Щорсу неймовірно щастило.

І не дуже в нас замислюються, а чим реально займався цей «герой». Майже не говорять про його «подвиги» на Стародубщині, завдяки яким цей український козацький край опинився під п’ятою більшовиків, котрі в травні 1919 року приєднали його до радянської Росії. Після цього Стародубщина фактично виявилася втраченою для України.

Бригада під командуванням Щорса зайняла Чернігів, Київ, Фастів. 5 лютого 1919 року Щорса призначили комендантом Києва. У місті розпочався черговий раунд червоного терору. З 6 березня по 15 серпня Щорс командував 1-ю Українською радянською дивізією, яка захопила Житомир, Вінницю й Жмеринку, воювала в районі Сарн, Новограда-Волинського й Шепетівки проти військ Української Народної Республіки.

Чи потрібен Щорс Україні? Це людина, яка боролася проти української влади, яка допомогла більшовикам завоювати Стародубщину й перетворити її в «російську територію», і яка потім була міфологізована Сталіним та його ідеологами? Однозначно – ні!

В Катеринополі на честь нього була названа вулиця та провулок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *